Тема життя і смерті в літературі, зокрема сучасній, є затертою до дір. Але одна справа, коли за неї береться письменник, що бачить життя здебільшого у прокурених генделиках, а смерть – по інтернету, й зовсім інша – коли за клавіатуру сідає досвідчений нейрохірург, руки якого неодноразово витягували людей з того світу або ж навпаки – перетинали останню соломинку, за яку гарячково хапається кожен, кому діагностують пухлину мозку.

     Роман Івана Корсака «Вибух у пустелі», на мій погляд, може зацікавити  багатьох, кому небайдужа історія української еміграції і хто має охоту заповнити її білі плями художньо осмисленими фактами.
     «Вибух у пустелі» - роман про славетного українця Георгія Кістяківського. Він  відомий в Америці, але водночас донедавна зовсім невідомий в Україні… Його ім’я було на сторінках сотень американських газет та журналів, про нього писали книги, проте мільйони українців навіть не чули його імені…

     Чарівні казкові історії пишуться не лише для дітей, бо створюють їх дорослі, котрі наповнюють себе солодкою меланхолією минулих років і первісних вражень, намагаючись віднайти й відтворити неповторність дитячого сприйняття оточуючого світу, зобразити погляд ока, що бачить поза умовностями повсякденності й законами реальності, бо реальність дитини відмінна від тої, що її бачать дорослі, – химерна, підпорядкована іншим правилам, але розписана яскравими відчуттями.

     Зізнаюся: доти, доки не втрапила мені до рук нова книга Івана Корсака «Перстень Ганни Барвінок», знала лишень,  що була ця дивовижна жінка дружиною Пантелеймона Куліша, що збирала по крупинках народні оповідки й перекази, що увіковічнювала їх у літературному слові, ще й щедро ділилася з колегами по перу. Ото й усе. Мало, дуже мало, на жаль, на теренах рідної землі знали й знаємо про цю неймовірну жінку, яка життя поклала на вівтар служіння літературі й коханому Пантелеймонові.